Як довго ця війна тривала,
не забути нам її,
і постріл в спину з-за дувала,
і в горах сутички-бої...
Найстрашніше і найбезглуздіше у світі - це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім'ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата - 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 році закінчилась десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані.
Такими словами розпочалася у навчальному закладі година пам'яті, присвячена 28-й річниці виведення військ з Афганістану та доДня вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та вклоняємось тим, хто прийшов з війни живим, хоч із пораненою душею. Молоді люди йшли не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обовязок, що несуть визволення народу Афганістану. Серед них були і наші односельчани. Воїни-афганці Тимошок Володимир Володимирович, Черняк Анатолій Олександрович, Корень Віктор Федорович розповіли учням про пекло афганської війни. За кожним воїном-інтернаціоналістом - свій життєвий подвиг, своя доля...Вони розповідали про військову дружбу, людську честь, попри смерть і втрату друзів. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять про тих, хто не повернувся з війни.